Книжка, яку варто переглядати багато разів. Повільно, читаючи кожен підпис, наскрізно, зупиняючись на окремих знімках, за номерами, за авторами через покажчик.
Адже це альбом з фотографіями. Точніше, з репродукціями репродукцій, але це вже деталі.
Camera Work містить всі фото, які були опубліковані в однойменному журналі, що виходив у США початку ХХ століття під проводом Альфреда Стігліца.
Текстова частина є пафосним дифірамбом головному редакторові, натхненникові й фундаторові журналу.

Це хороший сучасний вступ до літер. Авторка написала текст, зібрала з колегами ілюстративний матеріал, спроектувала шрифтову супергарнітуру для видання і здизайнувала книжку. Це вже привертає увагу: до нас звертається практик, а не теоретик, більше того, це випадок чоботаря з чоботами.

Про що книжка: про історію шрифта (інструменти письма, шрифтові технології), про теорію (класифікація, термінологія, базові правила поводження), про практику (з прицілом на життя літер в книзі).
Текст написаний жваво, стисло, без води. Є приклади, контприклади, зауваги знаменитих типографів у коментарях.

Кому вона потрібна: в першу чергу, дизайнерам усіх спеціалізацій— наша цивілізація пронизана словами і текстами, базові речі з книги потрібні для загальної культури; книжковим дизайнерам — майданчик для розгону із хорошим списком літератури; тим, кого цікавить культура книги (книжка легко написана).

Александра Королькова досить специфічно підходить до класифікації шрифтів, але це у кожного автора так: зараз немає універсальної системи, а є співіснування різних систем.

Мені, як і багатьом людям, які потрапили до дизайну не через спеціальну освіту, така книжка допомагає заповнити відсутність першого курсу зі вступними дисциплінами, що формують загальну систему.

Читав її двічі і ще читатиму. Дуже хочеться прочитати колись подібну книжку українською.

Я читав цю книжку нерівномірно: одні вірші прочитані по разу, другі двічі й більше. Почав одразу після книжкового Арсеналу 2015 року, відкладав і повертався. Вона нервіномірна: наївна, парадоксальна, майстерна — ці три якості навряд чи можуть одночасно перетинатись у тексті.
Якісь вірші довелося чути наживо, до виходу книжки. Взагалі, коли знаєш, як звучить голос поета, його тексти звучать в голові зовсім інакше, не так, як читає автор, але й не так, як на самоті.
Чи можна взагалі об’єктивно говорити про поезію? Про поезію Мирослава я точно нічого не хочу говорити об’єктивно, а натомість хочу перечитати книжку, коли це враження забудеться, коли я змінюсь. Якщо книга вікно, то звідки й куди я визирну наступного читання, ось що буде цікаво дізнатися.

мені не вистачило динаміки. тобто дивитись різні комікси на тему я ще точно буду, а читати навряд.

Класна альтернативна історія, і класно намальовано. Самого Бетмена на сцені практично нема, головний герой — Гордон, який практично спивається (а дружина пішла), і в кінці помирає. Маскараду нема, зроблено все цікаво і зі смаком. Дуже сподобалось.

Шикарний артбук. На кожній сторінці видно, як майстерним художник любить свою справу. Половину альбома займають пухлогубі дівчатка, невелика кількість одягу на них компенсується його вигадливістю. Переважно це скафандри/екзоскелети, тому виходить такий кіберпанк-пінап.
Дивитись і передивлятись.

Манга на тему класичної історії («Подорож на Захід»), епічно намальована в тарантінівському ключі, з монстрами, насильством і сексом.

Що тут казати. Дахозносна фантазія Ходоровскі помножена на графічний геній Мьобіуса.