Цікавий текст про літературу, а також ґендер, географію і мову — як і заявлено в назві. Я би назвав це «відпочинковою літературою» для гуманітарія.

Лекція, виголошена Марією Ревакович у 2010 році не піднімає жодних нових для мене питань і не називає жодних нових для мене імен: книги, про які йдеться, публіковані від кінця дев'яностих до кінця двотисячних (1996 — 2009), але і перша, і остання дата — це публікації Оксани Забужко.
Отже, маємо справу з авторами, які прийшли до літератури в кінці дев'яностих; основний корпус згаданих творів було публіковано на початку двотисячних.

Це уже згадувана Оксана Забужко, майстрині прози Світлана Пиркало, Наталка Сняданко, поетки Маріанна Кіяновська, Мар'яна Савка, Людмила Таран, леді науки Соломія Павличко, Тамара Гундорова, Ніла Зборовська, Віра Агеєва.
Як можна легко здогадатися, ці імена названо в межах частини, о оповідає про гендер.

Наступна частина — географія. Тут називаються імена Юрія Андруховича, Тараса Прохаська, Юрія Винничука, В'ячеслава Медведя. Детальніше, аж до переказу сюжетів, розглянуто прозу Андрія Куркова, Олександра Ірванця, Василя Кожелянка і Юрія Винничука.

В останній частині лекції — про мову грають мовностилістичними м'язами Курков, Медвідь, Андрухович і Пашковський.

У висновках невтішність змішується з надією.


Тобто, з одного боку, маєму певну оголошену систему координат, тенденції, школи, відправні точки. Чудовий початок для дискусії, достойний вибір книг для першого знайомства із сучасною українською літературою.
З іншого боку, видається, що поважним літературознавцям достатньо для своїх міркувань цієї низки імен. На 2010 рік «іменна» ситуація на недосформованому книжковому ринку виглядає трохи іншою, ніж описана Марією Ревакович. Приміром, знайти у продажі книжку «Зелена Маргарита» неможливо. Чи «Кров по соломі». А Анатолій Дністровий, чия дебютна прозова книжка вийшла, як і «Зелена Маргарита», того ж таки 2001 року, напевно, не згодився для стрункої системи.

Утім, не шкодую. Навпаки, чудово провів час за читанням.