Take a photo of a barcode or cover
suvij 's review for:
Людина, яка ніколи не посміхалася
by Владислав Івченко
Це експеримент автора (до безросудності сміливий) — оприлюднити сирий текст без редактури і коректи. Звичайні побивання за якістю роботи над текстом передбачають хоч якусь її наявність. Тут є і звичайні одруки, і провисання тексту, надмір описів у одних місцях і спохопливий пунктир у інших.
Так що за книжку зірок мало бути дві.
Третя за сміливість. Це такий публічний майстер-клас за дуже скромні гроші, де видно, як автор ліпить текст із персонажів, антуражу та переглянутого кіна. В цьому сенсі книжка може бути цікавішою за порадник «як писати і як не писати».
В ній три тексти про пару Чет і Міра. Основний час подій — радянський. Війна, табори, внутрішні й зовнішні вороги — все це кинуто в топку перипетій.
Другий текст дався мені найважче, не читав а мучився від безлічі одноманітних описів Чета, їх би скоротити десь на 80%.
Третій текст про вампірське село, загублене в лісі (і справжнє кохання з першого погляду).
Так що за книжку зірок мало бути дві.
Третя за сміливість. Це такий публічний майстер-клас за дуже скромні гроші, де видно, як автор ліпить текст із персонажів, антуражу та переглянутого кіна. В цьому сенсі книжка може бути цікавішою за порадник «як писати і як не писати».
В ній три тексти про пару Чет і Міра. Основний час подій — радянський. Війна, табори, внутрішні й зовнішні вороги — все це кинуто в топку перипетій.
Другий текст дався мені найважче, не читав а мучився від безлічі одноманітних описів Чета, їх би скоротити десь на 80%.
Третій текст про вампірське село, загублене в лісі (і справжнє кохання з першого погляду).