Якщо ви розумієте всі жарти ще до того, як вони закінчилися, перед вами книжка Крістофа Зімона. Усміхніться поширше в кількох випадкових місцях, все одно, де — книжка однаково мало кумедна на від початку і майже до кінця.
Протягом читання я кілька разів зрозумів, що би викликало справжній сміх чи захоплення: несподіванка. Але несподіванки тут годі дочекатись. Використовуючи всього кілька передбачуваних методів, Крістоф Зімон показує, як з нічого зліпити цілу книжку. Хочеться вірити, що інші книжки у нього цікавіші, адже на сторожі його інтересів одразу кілька організацій: два фонди, одне культурне управління і цілий перекладацький дім.

Третя зірочка — за казки про літпроцес на фольклорній базі. Знову ж таки, ідея кумедніша за реалізацію, але вона, принаймні, відкриває поле для адаптацій і наслідувань. В силу компактності нашого літпроцесу подібні локалізовані історії виглядатимуть яскравіше.

Єдиний жарт, який зачепив мене за живе:
«Чому політ на Місяць можна здійснити, а збудувати звуконепроникні стіни в будинках — ні?» (с. 70)

Книжка виявилась недостатньо поганою, щоб кинути читання, і недостатньо хорошою, щоб не коментувати оцінку.